Продовжуючи перегляд сайту, ви погоджуєтесь, що ознайомились з оновленою політикою конфіденційності і погоджуєтесь на використання файлів cookie.
Погоджуюсь
Головна тема / Новини
реклама
пн, 15 квітня, 18:47 3988

«Головна тема» дізналась, чому українці вимушені купувати виготовлений у Китаї одяг

В Україні працює 1810 швейних підприємств і до 500 взуттєвих, але на вітчизняний ринок потрапляє лише 12% виготовленого там одягу і взуття. Журналісти суспільно резонансного проекту «Головна тема» з Оленою Кот на каналі «Україна» дізнались, на кого насправді працюють українські кравчині.

фото: unsplash

Більшість українських покупців у пошуках модних новинок йдуть у магазини з розрекламованими європейськими брендами, бо впевнені – там продають речі, виготовлені в Німеччині, Італії, Швеції та Великобританії, тож вони якісніші за будь-які інші, однак це хибна думка.

«Головна тема» відвідала одну з фабрик, де готують колекції одразу для кількох світових брендів. Географія співпраці фабрики на Львівщині вражає – шиють одяг для Англії, Іспанії, Франції та Німеччини. Щодня 20 кравчинь виготовляють в середньому дві сотні речей для найвідоміших європейських марок. У те, що українські жінки тут шиють одяг для відомих брендів не вірять навіть їхні власні діти, які купують одяг цих марок у торговельних мережах по всій Україні. От тільки носити те, що шиють своїми руками, самі кравчині не можуть. По-перше, ціни кусаються, по-друге, ці вироби в Україні не продаються, їх виробляють для магазинів за кордоном. 

До українських міст ці ж бренди надсилають партії одягу, відшиті у Китаї та Бангладеш, тому одяг, виготовлений українками, переважно зустрічається на секонд-хенді. 85% українських швейних підприємств шиють для іноземців. І хоча в них є всі потужності та можливості працювати для вітчизняних брендів і виготовляти одяг повністю власного виробництва – від розробки моделі та викрійки до готової речі – вони цього не роблять.

«В Україні немає великого виробництва тканин, аби можна було конкурувати. Тому й доводиться працювати на сировині, яку постачають закордонні замовники. Їм вигідно купляти наші дешеві робочі руки, а ми, разом з тим, маємо роботу. В нас є задана норма і шкала, скільки одиниць якого розміру ми повинні виготовити. Замовник дає нам виключно все: і тканину, і нитку, і ґудзик, якщо потрібно, і модель, і лекала. Ми вже самі викроюємо і відправляємо їм у певних кількостях», – розповідає директор Городоцької швейної фабрики на Львівщині Данута Ревда.

Порівняно з Китаєм Україна розташована територіально ближче до країн, де створюється світова мода. Але не тільки розташування приваблює закордонні бренди.

У тому ж Китаї заробітна плата кравчині набагато вища, ніж у її української колеги. На городоцькій фабриці швачки отримують по 7-8 тисяч гривень на місяць, менше, ніж в Україні, заробляють лише кравчині в Бангладеш, де отримує в середньому 50$ зарплати, у В’єтнамі – 250-300$.

Одяг, пошитий українками, який продають у Європі, має обов’язково позначку Made in Ukraine, і це – неабияке досягнення. Бо ще кілька років тому закордонні бренди приховували, що шиють речі в Україні і видавали роботу наших кравчинь за свою. 

Голова громадської організації «Українське товариство економічних свобод» Мар’ян Заблоцький вважає, що залишити на українському ринку одяг, який виготовлять наші кравчині, треба скасувати мито на імпорт сировини: «Для того, щоб виготовлений в Україні одяг залишався в країні, необхідно скасувати мито на імпорт сировини. Так, виробник не був би залежним від замовника і, можливо, був би сам зацікавлений розробити власну модель».

«Головна тема» щонеділі о 20:00 на каналі «Україна»!

Долучайтесь до каналу «Україна» в меседжерах, аби дізнаватись першими про актуальні та обрані матеріали за посиланнями:
Viber – 
https://chats.viber.com/kanalukraine/uk
Telegram – https://t.me/kanalukraina

 

Новости партнеров

Загрузка...

Популярні новини